Демонтаж України руками українців

Не хотілося такого писати, але є таке відчуття, що ми самі скоро завалимо свою державність. 

Ми всі хочемо нового життя, а теперішня влада не дає цього зробити. З другої сторони, йде війна з російським агресором, який не збирається просто так відпустити нас, бо без України московія просто розвалиться. З одної сторони, нам потрібні реформи, яких не дає теперішня влада і всіляко їм опирається, а з другої сторони путін підігріває масла через різних тушок (в тому числі тих, хто хоче реванжувати після втечі януковича). Багато Українців-Героїв повертаються із фронту і не бачать того, за що вони проливали свою кров. Вони не зневірюються, а навпаки - зляться і цей народний гнів може будь-якої миті вибухнути повстанням-революцією, яка вже може бути не такою мирною, якою була Революція Гідності. На жаль, є дуже велика ймовірність того, що такою ситуацією скористається московія, щоб провести повноцінне вторгнення в Україну і демонтувати нашу Державність та Суверенність. 

Таким чином, ми можемо самі допомогти ворогу нас полонити. Склалася така ситуація (яку Порошенко прекрасно розуміє і користується нагодою), коли нова революція є дуже ризикована для України.

На транс-івенті у Львові вчора побувала вся Україна

Вчора побував на вечірці транс-спільнови, який організовував «Вірус». Було дуже класно, склад діджеїв дійсно сильний, адже до Львова щоб виступити на велотреку СКА приїхало 5 найкращих діджеїв світу, серед яких один українець з Києва (DJ OMNIA). Розпочала івент DJ IRA о 20.50 (хоча захід мав розпочатися о 20.00). Згодом на сцену підтягнулися  DART RAYNE, JOCHEN MILLER, ARMIN VAN BUUREN та OMNIA. DART RAYNE  досхочу скакав на сцені з прапором України, який йому на сцену закинули фани з перших рядів, а Армін ван Бюрен, який вийшов до фанів о 01.00 (цього разу таки приїхав до Львова - нагадаю, в серпні він не зміг приїхати у зв’язку з поломкою літака), добряче розбудив публіку, яка була розморена втомою та сильним алкоголем. Тут треба визнати, що наша молодь не вміє себе вести на подібних заходах, а напивається до чортиків і мало не б’ється. Часами треба себе вести вихованіше, а організаторам пораджу проводити такі у більш пристосованих для цього місцях, адже на велотреку можна було травмуватися перечепившись через ями велотреку.

Лідерство – це для мене?

Життя галопує, шалено змінюється, появляються нові засади та цінності в колі кожного суспільства і більшість старих звичаїв просто затираються. Часами людина не усвідомлює засадничих правил та понять життя в суспільстві або плутається в їх розумінні. Вир сучасності настільки затягує людину в свої тенета, настільки дивує своїми сюрпризами, що людина губиться в сенсі свого перебування в соціумі.

Губляться українці і в понятті «лідерство», яке, на жаль, далеко не всі розуміють. Одні вважають, що лідерство – це вміння вирішити свої проблеми, інші – це поняття має суто політичний характер, а треті – це спосіб збагачення людини через бізнесові та кримінальні зв’язки. Тобто в сучасних українців поняття лідерства є доволі невизначене, розмите і набуває доволі негативного значення через ситуацію в сучасній українській політиці, що негативно може вплинути на розвиток нашого суспільства.

Як на мене, лідерство – це спосіб рухатися вперед, задавати тон в цьому суспільстві собі та оточуючим, давати приклад того, що у світі можна зробити багато доброго і надихнути своїми вчинками на це добро інших. Зрештою, лідерство – це  соціальність кожного з нас як індивідуума, як суспільної одиниці, - це спосіб виділитися в сірій масі.

Лідерство не обмежується лише політичною складовою, ця якість проявляється на доволі нижчому рівні, адже не тільки держава чи окрема політична інституція (партія чи громадська організація) може вести вперед, керувати рухом держави чи окремої громади; лідерство проявляється на звичному побутовому рівні (в сім’ї, родині, на роботі). Кожен може бути лідером в окремому середовищі, розвивати свої якості провідника, вести за собою інших.

Однак я притримуюсь думки, що лідерами не народжуються, а ними стають підчас отримання досвіду та відповідних знань. І саме тут закрадається хибна думка багатьох людей, що лідером легко бути, їм все сходить з рук, що лідерам не потрібні якісь ґрунтовні знання аби могти грамотно вести за собою, гартувати народ, будувати суспільство, державу. Ці помилкові твердження вже мають негативні наслідки на рівні сучасної політичної еліти, яка досі мислить комуністичними мірками.

          Тому кожен із нас має поставити перед собою кілька простих запитань, щоб збагнути, який з нього лідер, а передовсім одне – «Лідерство – це для мене?».

Відбувся семінар "Як виграти проект у Львівській міській раді?"

У Львівській міській раді відбувся семінар "Як виграти проект у Львівській міській раді?".
Семінар був надзвичайно цікавий, адже на ньому Я багато дізнався про написання і подання на конкурс проектів громадських, про типові помилки, які роблять представники ГО та про систему оцінювання самих проектів. Юрій Лукашевський виклався на повну, розповів все в деталях і відповів на запитання семи десятків учасників семінару. Захід пройшов на "Ура!"
Було насправді круто!

Втекти б...

Втекти б подалі від цієї метушні і сірої буденності, де кожна хвилина вимірюється вічністю бізнесових відносин та в’язкою рутинною багнюкою, втекти від себе самого, від своєї підсвідомості і самосвідомості, яка постійно б’є чимось надважким по голові.

Андрій Бень: “Хочеш – значить можеш! Неможливих речей не буває!”

Закінчується навчальний процес у студентів Інституту громадського лідерства, але спогади про нього залишаються назавжди. Про навчання в ІГЛ та про плани організації на 2013 говоримо з випускником 2007 року, керівником ЛМГО «Інститут громадського лідерства» Андрієм Бенем.

У кожного з нас різний шлях до навчання і роботи в ІГЛ. А як саме в тебе починався шлях до соціального становлення в громадському житті та роботи в організації?
Моє громадське життя почалось в далекому 2007 році, коли я вступив в громадську організацію «Молодіжний націоналістичний конгрес» (МНК). Але, почавши працювати, зрозумів, що мені бракує знань та досвіду. Тоді від колег дізнався про ІГЛ. Не гаючи часу написав вступну анкету, пройшов співбесіду і поступив. Під час навчання був обраний старостою групи, закінчив з червоним дипломом. Став членом ІГЛ та був обраний Керівником навчального відділу (КНВ). Після каденції КНВ двічі обирався Керівником фінансового відділу. І у 2012 році очолив Інститут громадського лідерства.

Чи є в тебе життєве кредо?
Я вважаю, що у кожної самосвідомої людини повинно бути своє кредо. У мене теж є: «Хочеш – значить можеш! Неможливих речей не буває!»

Що саме тобі сподобалося в даній організації?
ІГЛ – унікальна організація. Це платформа, яка надає можливість лідерам комунікувати, самовдосконалюватись і втілювати в життя свої найпотаємніші мрії.

Як ти розумієш поняття «Лідерство»?
Лідер – це перша і найкраща людина в своїй сфері. Це той, хто веде не примусом і страхом, а ідеєю. Не той, хто змушує, а хто надихає.
Лідером може стати кожен. Для цього потрібно лише повірити в себе і працювати заради блага інших.

Чи були цікаві ініціативи або проекти серед слухачів твого року випуску?
Коли я навчався, в ІГЛ ще не було обов’язкової вимоги – написання і реалізація громадського проекту, її ввели трохи пізніше. Проте, в мене такий проект був. У 2008 році, в рамках ІГЛ, я розробив і реалізував свій перший проект -інтелектуально-динамічну гру-квест для школярів «Бандеразнай». Скажу вам, цей проект був доволі успішним. В ньому взяло участь понад 100 школярів міста Львова.

Як загалом проходив навчальний процес?
Весело. Вчились, спілкувались, відпочивали разом. Мені подобається, що в ІГЛ побудована система так, що немає нудних лекцій, лише тренінги та інтерактивні ігри.

Чи можеш пригадати якийсь анекдотичний момент, який трапився під час твого навчання?
Анекдотів не пам’ятаю, а от цікавинка – це вибори старости групи. Вони проходили в форматі президентських перегонів. Кандидатів зібралось чимало: якщо не помиляюсь – шестеро. Решта групи також мали свої ролі: журналісти, PR-менеджери, політтехнологи, іміджмейкери, стилісти,… Тоді моя команда спрацювала найкраще і я став старостою групи.

Якби тобі сказали, що ти знову поступив на навчання в ІГЛ, чи пройшов би ти ще раз даний курс?
Думаю, що так. Я його проходжу з кожною новою групою, відвідуючи окремі заняття. І хочу сказати, що кожного разу дізнаюсь щось нове, на яке раніше не звернув уваги.

Які лідерські якості ти бачиш в наших теперішніх випускниках?
У цьогорічних випускниках я бачу іскру в очах, жагу до змін, прагнення підкорювати нові вершини. Вірю, що ці іскорки скоро стануть потужним багаттям.

Чи бачиш ти серед сьогоднішніх випускників тих, хто продовжуватиме становлення громадського суспільства у нашому місті і Україні загалом?
Твердо переконаний, що 70% випускників будуть займатись і надалі громадською роботою. І, незалежно від того, чи вони будуть робити це в рамках ІГЛ, чи якоїсь іншої організації ми будемо їм допомагати.

Як загалом пройшов даний навчальний рік і чи були серйозні проблеми на шляху до закінчення цього навчального року?
Я вважаю, що ні серйозних, ні просто проблем не існує. Є виключно життєві ситуації, які треба вирішувати.

Які плани щодо ІГЛу на наступний рік?
Розвиватися, вводити інновації в діяльність та, мабуть, відкрити філію у якомусь іншому місті.

Що би ти хотів побажати нашим випускникам на майбутнє?
Бажаю не зупинятися на досягнутому, постійно вчитись, самовдосконалюватись і рухатись вперед! І тоді будь-які вершини будуть підкорені.

Розмовляв: Андрій Яремко

Ковток Свободи

Сьогодні особливий день для людей, які в далекому 2004 році сиділи в казематах кучмістського режиму і, немов раби, не могли підняти голови та гордо сказати всьому світові "Я Українець!".

Тоді Україна була сірою масою, люди були зневірені і перелякані, боячись "начальства до срачки". Держава успішно котилася в економічну стагнацію та політичну ізоляцію. Це були насправді часи, які психологічно тиснули на кожного посполитого громадянина, на кожного підприємця, селянина, студента, вчителя, викладача, держслужбовця... В цей час не можна було навіть думати, що щось можна зробити, піднятися з колін. Всі трималися за течією, яка зносила життя кожного у чорну прірву, не давала жити і розвиватися особистості, робила рабами ситуації та долі.

Після початку Помаранчевої революції багато що змінилося, люди стали іншими і більш рішучими, адже вони побачили, що можна щось зробити і що акціями протесту можна чогось досягти. Але тодішня "новоспечена" влада, на жаль, не змогла утримати тої перемоги, який подарував їй Український Народ, пересварилася і навіть з легкістю передала всі важелі управління державою. З болем в душі можу константувати факт повернення до 90-х років бандитських розбірок - стало гірше жити, ніж за часів кучмізму.

Проте мені, як учаснику та співорганізатору цієї грандіозної події, не шкода часу, коли сімнадцяти- та вісімнадцятилітнім хлопцем мені прийшлося змагатися в акціях "Що таке кучмізм?", "Кучмізм - це...", сидіти в камерах тимчасового утримання та мерзнути підчас Помаранчевої Революції, бо це було потрібне в цю добу для українського народу, це продовжило існування нашої вільної свідомості, збудило в нас волю боротьби за краще майбутнє, відвернуло на п’ять років бандитське управління теперішнього президента. Якщо б такий момент повторився, я б без вагань долучився до цього Великого Звершення - Помаранчевої Революції.

Тому я радий, що можу з гордістю розказувати про ці часи своїм дітям та внукам, а політики нехай НАРЕШТІ проаналізують свої помилки, бо історія їх просто не переносить - вона безжально карає.

Слава Україні!

Героям слава!

"Ти брате любиш Русь..."

Мене колись постійно дивував цинізм депутатів (міської, обласної чи верховної рад - не важливо), але пізніше зрозумів: для кожного з них гроші, вплив і зв’язки - найсвятіше. І тут згадується вірш "Ти брате любиш Русь..."

Деякі думки про сесію ЛМР:)

***
Занадто часто у наших депутатів бувають критичні дні.

***
В нас, як у студентів: "Від сесії до сесії..."

Вибори поза вибором

Цьогорічні вибори, на жаль, підтвердили мої прогнози щодо фальсифікацій виборів Україні. Цей виборчий процес був насправді вибором поза вибором, оскільки кожен громадянин міг вибирати кого захотів, а суд будь-якої інстанції міг визнати недійсними будь-які булетені. А це суперечить вимогам чинного законодавства: визнавати недійсними вибори на будь-якій дільниці - прерогатива Центральної виборчої комісії України.

Наприклад, в одному з київських округів суд місцевого рівня визнав недійсними понад 10 тисяч голосів за опозиційного кандидата, що дало можливість "просунути" із відривом в 300 голосів провладного кандидата. Було багато безглуздих судових позовів провладних кандидатів з метою дестабілізувати виборчі перегони, промити нерви спостерігачам та опозиції. На деяких веб-камерах, які транслювали перебіг виборів на дільницях, можна було побачити, як люди (дуже подібні на членів виборчої комісії) кидали пачки бюлетенів в урни і не було жодної реакції ні зі сторони комісії, ні зі сторони правоохоронних органів.

На мою думку, постанова ЦВК щодо проводення онлайн-трансляції виборів лише з 8.00 до 20.00 була неправильною, оскільки найважливіший час є саме момент підрахунку голосів, запаковування бюлетенів в пакети та складання протоколів по одно- та багатомандатних округах. Тому саме цей час, період перевезення виборчої документації та момент її здачі на ОВК мав найбільший ризик фальсифікації.

Ці вибори були вельми нечесні і найбрудніші в історії незалежної України, а українська опозиція не змогла захистити голосу свого виборця на кожній з дільниць. Таким чином зараз вона змушена боротися за місце під сонцем іншим способом, але обнулення списків, як на мене, не надто оптимальний варіант для визнання цих виборів недійсними, оскільки, таким чином, держава знову витрачатиме гроші громадян на фальсифікації волевиявлення. хоча, такий поворот подій саме на руку опозиції, бо остання має шанс отримати більше голосів, ніж це спостерігалося 28 жовтня. Передбачається, що опозиція та комуністи зможуть здобути ще 1-2%, адже виборці провладної партії побачили, які підтасовки робилися на виборчих дільницях сходу України.

Хоча українці недовго пам’ятають про знущання влади і можуть знову вибрати того, хто більше втулить гречки чи макаронів. Народ без цінностей не може довго бути незалежним, оскільки рано чи пізно знайдеться загарбник, який купить чийсь голос за сто грам горілки і кусень хліба.