субота, 20 жовтня 2012 р.

Дещо про гіпертекст поезії

Поезія-це  завжди  неповторність,
       Якийсь  безсмертний  дотик  до  душі.
       Ліна  Костенко

       Сучасне  життя  людини  зводиться  тільки  до  постійного  занурювання  в  "соціальне  мереживо"  (як  писала  ksenykrapka),  а  реальне  життя,  захоплення  поезією,  музикою,  плетінням,  провідування  друзів  і  близьких  зводиться  до  мінімуму.  Часовий  континіум  зараз  настільки  викривлений  і  ми  забуваємо,  що  втрачаємо  сенс  життя  і  часто  прозріваємо  тоді,  коли  втратили  свою  молодість  (дехто  і  тоді  не  прозріває).

       Поезія  живе  в  нас,  але  ми  постійно  її  глушимо  в  собі,  не  даючи  пробратися  назовні  і  не  розуміємо,  що  саме  в  ній  є  багато  відповідей  на  наші  запитання,  на  сенс  людського  життя.  Помаленьку  світ  стає  цинічним,  незрозумілим,  хаотичним.  Люди  не  довіряють  один  одному,  адже  через  відсутність  внутрішньої  гармонії  з  світом,  відсутність  оптимізму  та  романтики,  брехня  процвітає  всюди,  а  ще  так  недавно  люди  були  такими  безпосередніми,  живими,  чуттєвими...

       Світ  не  може  існувати  без  написання  чи  просто  читання  поезії.  Він  може  загинути  без  неї,  адже  ключ  до  розгадки  цього  світу  лежить  в  гіпертексті  поезії.  Поезія  -  це  дійсно  неповторність,  ""безсмертний  дотик  до  душі",  до  єства  кожної  людини  і  її  варто  любити,  творити  та  берегти...

                                                                 Андрій  Яремко-Ярий

Немає коментарів:

Дописати коментар