Наша нація за триста з чимось років окупації Російською імперією
виробила для себе дивне захисне поле з психологічною залежністю від
окупанта. Мало того, вона з часом набула симпатії, певного захоплення
тираном та закоханості в останнього, як, наприклад, жертви насилля, які
роками були змушені перебувати поряд із своїми кривдниками. Психологія
називає таку поведінку «стокгольмським синдромом», який виникає саме як
захисний механізм у психіці людини.
Цей синдром є дуже небезпечним, проте його з часом можна вилікувати, якщо ізолювати людину від свого кривдника.
Україна має подібні симптоми даної хвороби, оскільки досить тривалий час вона перебувала у лоні найагресивнішої імперії Євразії, що, з часом, виробило такі ж захисні механізми. Ми бачимо, що українці досить дивно поводяться щодо Росії: чим більше остання нас утискує, чим більше знущається з нас, плює на українських героїв та перекручує на свій лад українську історію, тим більше ми на «Матушку Рассєю» молимося, їй усіляко догоджаємо, любимо її і надзвичайно активно намагаємося возз’єднатися з нею.
Цей синдром є невиліковним доки великий вплив має на Україну дана держава і поки не появиться така патріотична особистість, яка перерубає цей вузол постійної фанатичної прив’язаності до окупанта та не почне активний державотворчий процес, який знищить даний синдром в пересічного українця та виробить почуття рівності, самодостатності, патріотичного духу.
Ці якості можна здобути лише шляхом патріотичного виховання сучасної молоді, поглибленого вивчення правдивої історії, а не історії, яку «зі стелі» придумав окупант, політичної і кримінальної люстрації, поступового вимирання старшого покоління, яке на кістках наших дідів і прадідів активно і самовіддано будувало могутню імперію.
Український народ може це зробити, проте активна агресивна інформаційна війна з боку Росії заганяє багатьох свідомих українців у дуже підступну пастку, робить нас своїми сателітами та рабами.
Тому єдиним способом ізоляції від даної інформаційної пропаганди є легальна і кардинальна зміна теперішньої влади та активна боротьба за інформаційний простір нашої держави, усунення з України небезпечних елементів та шпигунів від Російської Федерації, блокада російських і проросійських інформаційних джерел.
Цей синдром є дуже небезпечним, проте його з часом можна вилікувати, якщо ізолювати людину від свого кривдника.
Україна має подібні симптоми даної хвороби, оскільки досить тривалий час вона перебувала у лоні найагресивнішої імперії Євразії, що, з часом, виробило такі ж захисні механізми. Ми бачимо, що українці досить дивно поводяться щодо Росії: чим більше остання нас утискує, чим більше знущається з нас, плює на українських героїв та перекручує на свій лад українську історію, тим більше ми на «Матушку Рассєю» молимося, їй усіляко догоджаємо, любимо її і надзвичайно активно намагаємося возз’єднатися з нею.
Цей синдром є невиліковним доки великий вплив має на Україну дана держава і поки не появиться така патріотична особистість, яка перерубає цей вузол постійної фанатичної прив’язаності до окупанта та не почне активний державотворчий процес, який знищить даний синдром в пересічного українця та виробить почуття рівності, самодостатності, патріотичного духу.
Ці якості можна здобути лише шляхом патріотичного виховання сучасної молоді, поглибленого вивчення правдивої історії, а не історії, яку «зі стелі» придумав окупант, політичної і кримінальної люстрації, поступового вимирання старшого покоління, яке на кістках наших дідів і прадідів активно і самовіддано будувало могутню імперію.
Український народ може це зробити, проте активна агресивна інформаційна війна з боку Росії заганяє багатьох свідомих українців у дуже підступну пастку, робить нас своїми сателітами та рабами.
Тому єдиним способом ізоляції від даної інформаційної пропаганди є легальна і кардинальна зміна теперішньої влади та активна боротьба за інформаційний простір нашої держави, усунення з України небезпечних елементів та шпигунів від Російської Федерації, блокада російських і проросійських інформаційних джерел.
Немає коментарів:
Дописати коментар